27 січня 2023 року
Зимові канікули у самому розпалі. Завірюха стихла як тільки вийшло сонечко, залишивши по собі трохи снігу. Ясний ранок без повітряної тривоги, яка могла скасувати наші плани, обіцяє насичений та цікавий день. Мороз трохи пощипує обличчя, тому поспішаємо до школи в тепло. Оголошення про благодійний захід надійшло вчора і ми з радістю погодилися провести там час з користю.
Сьогодні будемо плести маскувальні сітки для армії. Вони потрібні для облаштування засідок, захисту та маскування обладнання, зброї, транспорту. Це легкий та дієвий камуфляж, який просто демонтувати та можна використовувати повторно.
Ще на підході можна почути гамір з актової зали, де вже почали збиратися люди. Великі каркаси з прикріпленими сітками тягнуться на всю ширину кімнати. Попід стінами стоять коробки з зеленими, коричневими, білими, сірими та чорними тканинами. Їх зібрали волонтери для нашої колективної справи. Світлі речі підуть на зимове маскування, щоб зливалися з снігом, а темні й зелені сітки будуть використовуватися у теплі періоди, коли все розцвіте.
Для початку ми озброїлись ножицями і почали розрізати тканину на довгі стрічки по три - п’ять сантиметрів в ширину. Часто небайдужі приносять звичайний непотрібний одяг в підхожих кольорах. Тоді для обробки потрібно більше часу, щоб зрізати усі ґудзики,застібки та нашивки. Ця кропітка праця може здатися нудною, але у веселому гурті час летить непомітно. Також мотивує користь, яку можуть принести наші вироби. Ми віримо, що власноруч сплетена сітка має набагато сильніший захист від ворога, адже разом із тканиною вплітаємо свою надію та світлі побажання. Це працює як оберіг.
Нарізану тканина сортуємо по кольорам і відносимо до своїх частин сітки. Хтось став на стільчик, щоб почати обплітати сітку зверху. Комусь довелося працювати навприсядки, щоб закрити низ. Я ж зайняла місце посередні й зайнялася найвідповідальнішою частиною - центр. Тут прогалин бути не повинно бути ні в якому разі. Так як об’єм роботи великий, то ми часто замінювали один одного. Алгоритм роботи був простий. Беремо стрічку тканини та зав’язуємо вузлик на сітці. Вільний кінчик направляємо хаотичними зигзагами, створюючи унікальний візерунок. Обплівши всю довжину навколо перетинок сітки, фіксуємо таким же вузликом, що й на початку. І повторювати ці дії багато разів. Десятки, а може й сотні. Стрічка до стрічки, вузлик за вузликом.
Надвечір ми закінчили три сітки. Дві білі й одну зелену. Полотна з обережністю запакували у вільні коробки та повезли на пункт прийому речей для фронту. Тканина, яку ми не вплели зараз, залишилася на наступний захід.
Після прибирання залу ми щасливі та втомлені розбіглися по домівкам. Це був неоціненний досвід, який я повторю ще не раз, бо волонтерство допомагає не тільки нашим воїнам у нелегкому бою, а й нам, щоб відчути себе причетними та корисними у цей час.