Історія Богдана: гідність у бою

Богдан призвався восени 2022 року до 13 окремого десантно-штурмового батальйону 95-ї бригади. Від перших місяців служби він опинився на одному з найважчих напрямків, де бойові дії не залишають часу на роздуми — тільки на рішення і дії. У березні 2023 року під час боїв у Кремінському лісі підрозділ утримував позицію близько п’яти годин під масованим артилерійським обстрілом і спробами штурму. Із семи бійців четверо були поранені, один загинув. У цих умовах Богдан отримав наказ організувати евакуацію, коли ситуація на позиції стала критичною. На місці залишилися важкопоранений боєць із ампутацією обох ніг і ще один поранений командир. Після виходу на ВОП Богдан отримав інформацію, що противник готує новий штурм — близько десяти осіб, виявлених дроном. Попри ризик повторного удару, він взяв трьох бійців резерву і прийняв рішення повертатися назад за своїми. Це був не просто наказ і не просто задача — це було повернення туди, звідки щойно вдалося вийти живими. Під вогнем група змогла зайти назад, евакуювати важкопораненого побратима і винести його з позиції. У ході бою було завдано втрат противнику. Позицію довелося залишити через загальну тактичну обстановку, а тіло загиблого побратима евакуювати не вдалося. Після виходу на нову позицію Богдан став старшим, а згодом — командиром відділення, взявши на себе організацію оборони та людей, які залишилися. 28.06.2023 під час боїв у Кремінському лісі він отримав перше поранення. Після лікування повернувся у стрій і продовжив виконувати бойові завдання вже на Куп’янському напрямку. 31.08.2023 під час штурму Кліщіївки отримав друге важке поранення, після якого пройшов тривалу реабілітацію, але знову повернувся до підрозділу — настільки, наскільки дозволяв стан здоров’я. Протягом служби був нагороджений: «Золотий Хрест» (20.06.2023), «Бригадний хрест» 95-ї бригади (серпень 2023), «Хрест Пошани» (двічі) та медаллю «За поранення» (золота гілка). Наприкінці літа 2024 року через наслідки поранень Богдан був переведений у тилову частину.