Той, хто рятує одне життя, рятує цілий світ

Присвячую моєму Батькові, Коту, Їжаку, Гудзону, Панасу, Василю, П.Р., кожному, хто фактично вирвав батька із рук смерті, а також усім жителям Мар’їнки, Добропілля та Покровська. «Той, хто рятує одне життя, рятує цілий світ» - це відомий вираз із Талмуду, яким я розпочну цю історію. Мій батько дійсно схожий на ведмедя - але зовсім не злого, а великого, доброго й сором’язливого. Таке найменування за ним і закріпилося – Ведмідь. Протягом перших місяців війни батько наполегливо проявляв ініціативу, щоб піти на фронт, і у вересні 2022 року долучився до війська, залишивши це таємницею для родини. І от, коли ми дізналися - нас охопив заціпенілий, глибокий біль, який буквально вибив ґрунт з-під ніг. Я досі пам’ятаю той дощовий жовтневий день, коли ми стояли й мовчки пили каву перед його від’їздом на позиції - наступного дня після першого масованого ракетного обстрілу України. Мені було лише 16. Усередині панувало абсолютне спустошення, а за відчуттями життя добігало кінця, і от-от на екрані мали з’явитися фінальні титри з нашими іменами. Далі дні стали такими ж, як і небо, - сірими, сирими й нескінченними. Я прокидалася й засинала з думками про батька й надією на той самий дзвінок, щоб вперше за тиждень-два почути його голос. Щоразу від його розповідей у жилах стигла кров - це були психоемоційні каруселі від тотальної зневіри в людстві до надземного піднесення від історій, у яких людська гідність здіймалася над зірками. Холодний і сірий грудень 2022 року. Ранній ранок. На телефон мами надходить дзвінок від батькового побратима Василя. По її обличчю я миттєво зрозуміла, що вона почула щось не те, але ще навіть не уявляю що саме. «Ваш чоловік врятував мене, але на евакуації його не було. Він або в полоні, або мертвий. Дякую і вибачте». Кожна літера цієї фрази закарбувалася в нашій пам’яті, вирізавши кожне слово найгострішим лезом. У голові вирував хаос: «Як? Мій батько? Наш Ведмідь?». Найважче було боротися з батьковою фразою, яку він казав колись: «Якщо спіймають - підірвусь. В полон не здамся». Смерть або смерть... Кожна секунда тягнулася як година. Я сиділа, дивилася в одну точку й повторювала: «Це неможливо. Це мій батько - він обов’язково виживе, не знаю як, але точно знаю, що виживе». Вперше у свої 16 я гостро осягнула швидкоплинність людського життя, яке має схильність надзвичайно легко закінчуватись. Мама тим часом телефонувала всім знайомим військовим, аби дізнатися бодай щось. І ввечері того ж дня пролунав дзвінок від П.Р., чию роль у нашій долі важко висловити словами: «Ведмідь живий, на позиції, виконує завдання». Це полегшення неможливо порівняти ні з чим у світі. Це, без сумнівів, було одне з найчудесніших чудес у нашому житті. Розгорталося це серед пекла Мар’їнки - міста, від якого на той час уже залишилися лише фундаменти, руїни і загублені між ними життя, точилися найзапекліші бої. Батько з побратимами тримали оборону в напівзруйнованому будинку, де колись, мабуть, голосно лунав дитячий сміх і пахло бабусиними пирогами. Коли раптом пролунав до болю знайомий вибух, але цього разу просто над головами. Стіни почали сипатися, Василя засипало і, не вагаючись ні секунди, Ведмідь кинувся діставати його, аби руїни не стали братською могилою для обох. Він витягнув побратима, але в наступну мить на самого батька обвалилася стіна. Евакуація пішла без нього. За словами батька, у ті хвилини під завалами в його голові були лише ми з мамою. Йому не було страшно за себе - він боявся тільки того, що ми не зможемо пережити його втрату. Найчудесніших чудом – це не кінець історії, адже в цей момент відбувається ротація і вже інші хлопці знаходять батька й витягають його з-під завалів. Найближча евакуація і нарешті – виїзд з позиції. Боротьба у крижаних, нелюдських умовах та контузії не минули безслідно - навесні батько потрапив до госпіталю. А 21 квітня 2023 року ми нарешті зустріли його. І от, буквально декілька місяців до цього ми не були певні, чи зустрінемось ми в цьому житті, а тут мій батько вже поруч зі мною на моєму випуску. «Що б там не було, як би не було, Все одно добро закохає зло»